Ochrona prawna grobów wojennych – uwagi „de lege lata” postulaty „de lege ferenda”

Abstrakt

Legal protection of war graves – comments de lege lata and postulates de lege ferenda

Protection of war graves is the task of the state. After the liquidation in 2016 of the Council for the Remembrance of Combat and Martyrdom which performed the majority of duties in this area, the competences of this institution were assigned primarily to the Ministry of Culture and National Heritage and partly to the Institute of National Remembrance. The issue of protection of graves is not only the issue of diffused competences of various administrative bodies and institutions, but also the issue of research on previously unrecognized graves and war cemeteries, including their recording. The research conducted on this subject reveals not only shortcomings of legal nature but also real threats among which there is deliberate destruction and robbing of war graves.

Правовий захист воєнних поховань – уваги de lege lata постулати de lege ferenda

Охорона воєнних поховань – це відповідальність держави. Після ліквідації Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва у 2016 році, яка виконувала більшість обов’язків у цьому питанні, функції установи передали Міністерству культури, національної спадщини та спорту та частково Інституту національної пам’яті. Деякі завдання виконує воєвода, певні заходи, пов’язані головним чином з доглядом за воєнними похованнями, можуть виконувати неурядові організації (фонди, асоціації). Охорона воєнних поховань – це не лише розподіл обов’язків серед різних адміністративних органів та установ, але також питання досліджень неідентифікованих поховань та кладовищ і їх реєстрація. Дослідження цієї проблематики показують не тільки юридичні недоліки, але й реальні загрози, серед яких навмисне нищення та грабунок воєнних поховань, у тому числі тих, що знаходяться за межами Польщі. Незаконні пошуки пам’яток вважаються злочином відповідно до польського законодавства. Проте переслідування цього виду злочинів стикається з низкою доказових труднощів. Грабунок військового спорядження з воєнних поховань, а іноді зброї та боєприпасів – це факт. Акти вандалізму, під час яких знищують пам’ятники або надгробки, що вшановують пам'ять полеглих, також є реальною і вже діагностованою загрозою. Реєструються також крадіжки, скоєні в колишніх таборах смерті та військовополонених.

Захист воєнних поховань – це частина набагато ширшої проблеми захисту спадщини мучеництва. Правовий захист цієї делікатної справи – завдання непросте. Без сумніву, воно належить до компетенції держави, яка не лише зобов’язана створити відповідні правові норми, а й забезпечити умови для їх ефективного застосування. Здійснення ефективного захисту воєнних поховань також вимагає надання відповідних фінансових ресурсів, які не тільки покриватимуть витрати на наукові дослідження, але й фінансуватимуть меморизацію, наприклад, реконструкцію пошкоджених надгробків. Політика охорони воєнних поховань повинна також поширюватися на освіту, завданням якої буде також формування соціальної свідомості. Отже, ефективність охорони воєнних могил є, з одного боку, тестом ефективності держави та своєрідним показником чутливості та толерантності суспільства.