Treaty Organs of The Convention against Torture and Other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment of 1984 and The Optional Protocol of 2002 – The Committee Against Torture and The Subcommittee on Prevention

Abstrakt

Organy traktowe Konwencji w sprawie zakazu stosowania tortur oraz innego okrutnego, nieludzkiego lub poniżającego traktowania albo karania z 1984 roku oraz Protokołu fakultatywnego z 2002 roku – Komitet Przeciwko Torturom i Podkomitet do Spraw Prewencji

W niniejszym artykule przedstawione zostały mechanizmy ochrony praw człowieka stanowiące formy dostępnych procedur zapobiegania złamaniu zakazu stosowania tortur oraz innego okrutnego, nieludzkiego, poniżającego traktowania lub karania. Podstawą funkcjonowania tego systemu w ramach ONZ jest działalność Komitetu Przeciwko Torturom i Podkomitetu do Spraw Prewencji, które tworzą kontrolę oraz prewencję w zakresie zakazu stosowania tortur. Są to organy powołane przepisami Konwencji w sprawie zakazu stosowania tortur oraz innego okrutnego, nieludzkiego lub poniżającego traktowania albo karania z 1984 r. oraz Protokołu fakultatywnego z 2002 r. Celem pracy było przybliżenie struktury powyższych organów oraz zaprezentowanie ich działalności i zadań. W związku z tym szczegółowo przedstawione zostało funkcjonowanie Komitetu, od momentu rozpoczęcia działalności 1 stycznia 1988 r. w składzie 10 ekspertów. Efektywność instytucji wiąże się z ich elastycznością i niezależnością. Komitet obejmuje swoim zasięgiem grupę 160 państw, czyli większość państw ONZ, zatem wykonywanie kompetencji stanowi duże przedsięwzięcie prawne oraz logistyczne. Przy takiej liczbie państw-stron i funkcjonujących już na płaszczyźnie międzynarodowej komitetów istnieje potrzeba zapewnienia jak największej skuteczności, aby tworzony aparat kontrolny nie był jedynie teoretycznym organem. Jednocześnie minimalizacja składu członków oraz uproszczone procedury formalne, wiążące się z ich wyborem, mandatem i sprawowaniem urzędu, stanowią przeszkodę w prawidłowym funkcjonowaniu tego organu. Szczegółowa analiza organów powołanych przez Konwencję pokazuje przekrojową rozbudowę mechanizmów i tworzenie systemu mającego realne możliwości wnikania w sytuację w danym państwie, na konkretnym obszarze czy miejscu. Ukształtowanie na przestrzeni lat roli wyspecjalizowanych mechanizmów ochrony praw człowieka w ramach Komitetu Przeciwko Torturom zwiększyło stopień precyzji działania w sprawach naruszeń postanowień konwencyjnych. Realizacja celu zwiększenia efektywności zwalczania tortur na całym świecie następuje poprzez wypełnianie określonych w Konwencji zadań Komitetu, które podzielone zostały na trzy części. Zgodnie z art. 19 Konwencji Komitet rozpatruje sprawozdania państw-stron. Stanowi to pierwszy poziom zadań Komitetu. Drugi wyznaczony jest przez art. 20, który nakłada obowiązek przeprowadzenia dochodzenia w przypadku systematycznego stosowania tortur na terytorium państwa-strony. Trzeci poziom działań Komitetu obejmuje rozpatrywanie zawiadomień międzypaństwowych i indywidualnych. Poniższa praca przedstawia szczegółową analizę podstawowych celów działania organów kontrolnych na gruncie ich efektywności oraz skuteczności. Ponadto przybliżone zostało rozwijanie prewencyjnych metod i zwiększanie ich częstotliwości widoczne w przedstawionych statystykach. Wobec zwiększania się liczby konfliktów i napięć w różnych regionach świata, które potęgują zagrożenie stosowania tortur oraz innego okrutnego, nieludzkiego, poniżającego traktowania lub karania w niniejszej pracy zostało opracowane działanie prewencyjnych mechanizmów stworzonych w ramach funkcjonowania Podkomitetu do Spraw Prewencji. Praca obejmuje w swoim zakresie charakterystykę zadań Podkomitetu do Spraw Prewencji, czyli przeprowadzania wizyt w miejscach zatrzymań, wspierania krajowych mechanizmów prewencji oraz współpracy na rzecz zapobiegania torturom z odpowiednimi organami i mechanizmami ONZ oraz innymi instytucjami lub organizacjami. Zaprezentowany katalog aktów prawnych tworzy zestawienie normatywnych sposobów ochrony przed wszystkimi formami naruszeń zakazu stosowania tortur, a Konwencja w sprawie zakazu stosowania tortur z 1984 r. oraz Protokół Fakultatywny do Konwencji z 2002 r. stanowią podstawę wypracowanego systemu, którego funkcjonowanie zapewniają organy traktatowe – Komitet Przeciwko Torturom i Podkomitet do Spraw Prewencji.

Органи Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводжень та покарань 1984 року та Факультативного протоколу 2002 р. – Комітет проти тортур та Підкомітет з питань запобігання

У статті представлено механізми захисту прав людини як форми доступних процедур для запобігання порушенням заборони катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводжень та покарань. Основою функціонування цієї системи в ООН є діяльність Комітету проти катувань та Підкомітету з питань запобігання, які здійснюють контроль та запобігання у сфері заборони катувань. Це органи, створені положеннями Конвенції 1984 р. проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводжень та покарань та Факультативного протоколу 2002 р. Мета дослідження – представити структуру зазначених органів, їх діяльність та завдання. Функціонування Комітету докладно проаналізовано. З початку його діяльності 1 січня 1988 року до його складу входило десять експертів. Ефективність установ пов’язана з їх гнучкістю та незалежністю. Комітет охоплює групу із 160 країн, тобто більшість країн ООН, тому здійснення повноважень є великим юридичним та логістичним викликом. При такій кількості держав та комітетів, що вже діють на міжнародному рівні, існує потреба забезпечити якомога більшу ефективність, щоб створений апарат контролю був не лише теоретичним органом. Мінімізація складу членів та спрощені формальні процедури, пов’язані з їх обранням, мандатом та здійсненням повноважень є перешкодою для належного функціонування цього органу. Детальний аналіз органів, утворених Конвенцією, демонструє розширення механізмів та створення системи з реальними можливостями впливу на ситуацію в певній країні чи місці. Розвиток ролі спеціалізованих механізмів захисту прав людини в Комітеті проти катувань протягом багатьох років підвищив ступінь точності дій у випадках порушення положень Конвенції. Мета підвищення ефективності боротьби з тортурами у всьому світі досягається виконанням завдань Комітету, визначених Конвенцією, які поділяються на три частини. На підставі ст. 19 Конвенції Комітет розглядає звіти держав-учасниць. Це перший рівень завдань Комітету. Другий – визначений ст. 20, який накладає обов’язок розслідувати систематичне використання катувань на території держави-учасниці. Третій рівень діяльності Комітету охоплює перевірку міждержавних та індивідуальних повідомлень. У пропонованій роботі представлено детальний аналіз основних цілей органів контролю з точки зору їх ефективності та результативності. Крім того, проаналізовано розвиток превентивних методів та збільшення їх частоти у статистиці. З огляду на зростання кількості конфліктів і напруження в різних регіонах світу, що збільшують загрозу катувань та інших жорстоких, нелюдських, таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання, у пропонованій роботі проаналізовано дії превентивних механізмів, створених в рамках Підкомітету з питань запобігання. Робота охоплює характеристику завдань Підкомітету з питань запобігання, тобто проведення візитів до місць позбавлення волі, підтримка державних превентивних механізмів та співпраця задля запобігання катувань з відповідними органами та механізмами ООН, а також іншими установами чи організаціями. Представлений каталог нормативно-правових актів – це перелік нормативних методів захисту від усіх форм порушень заборони катувань, а Конвенція проти катувань 1984 р. та Факультативний протокол до Конвенції 2002 р. становлять основу розробленої системи, функціонування якої забезпечують органи – Комітет проти катувань та Підкомітет з питань запобігання.