Ordynacje wyborcze do Sejmu i Senatu z 1989 roku w debacie parlamentarnej Sejmu PRL IX kadencji

Abstrakt

Закони про вибори до Сейму та Сенату 1989 р. як предмет парламентської дебати в Сеймі ПНР ІХ скликання

Представлена стаття торкається одного із історичних епізодів, що пов’язаний із радикальними змінами в польському виборчому законодавстві 1989 року. Внаслідок краху економіки та скрутної ситуації, в якій опинилось польське суспільство, комуністична влада країни розпочала діалог із опозиційними колами. Кульмінаційним моментом сталась, як відомо, робота Круглого стілу, що тривала від 6 лютого до 5 квітня 1989 року. Прийняті в результаті переговорів положення відносились зокрема до суттєвих змін тогочасної системи політичного ладу. Попри те, що керівну позицію Польської об’єднаної робітничої партії (і її так званих сателітів: Об’єднаної народної партії та Демократичної партії) ніхто не підважував, до процесу “співуправління” державою були допущені представники опозиції. Образом такої «співпраці» мало бути розпущення Сейму ПНР ІХ скликання і оголошені нові вибори, в котрих на певних умовах могла взяти участь і опозиція (обмеження стосувались числа виділених на здобуття депутатських мандатів). Наступний пункт відносився реактивації (після 50-ти років) другої палати парламенту — Сенату (в цьому випадку жодних обмежень не передбачалося). Решта змін відносилася до ліквідації найважливішого органу виконавчої влади — Державної Ради, заміни її на посаду президента, радикальної новелізації закону про професійні спілки а також до права про товариства та зв’язаними з цим змінами в конституції.
Опрацювання принципів нового виборчого закону до Сейму (в Польській Народній Республіці для проведення нових виборів приймався щоразу новий виборчий закон) і Сенату мало триступеневий етап. Перший стосувався політичних положень прийнятих за Круглим столом. Другий етап — пов’язаний був із легіслаційною роботою Державної Ради, котра опрацьовувала проєкти нових виборчих законів. Третій етап —торкався вже легіслаційного процесу щодо Сейму. Маючи на увазі представлений процес, постає питання про самостійність Сейму Польської Народної Республіки ІХ скликання відносно визнання доцільності пропонованих змін в виборчому законі. Внаслідок політичного порозуміння роль Сейму була обмежена лише до коригування представлених проєктів із врахуванням основ законотворчих принципів. Однак це не виключало можливості дискусії а також представлення своєї позиції окремовзятими депутатами. Складалось враження, що Сейм Польської Народної Республіки ІХ скликання (з природніх причин) за посередництвом депутатів пов’язаних із комуністичною Польською об’єднаною робітничою партією і її так званих сателітів: Об’єднаної народної партії та Демократичної партії буде репрезентувати обмежену позицію щодо накинутого їм легіслаційного процесу. Однак цього не сталось і не зважаючи на “партійну приписку” депутатів, під час легіслаційних робіт представлялось щоразу інші пропозиції юридичних вирішень. При цьому варто додати, що Сейм ПНР ІХ скликання в 1989 р. виконав роль “легіслаційної прелюдією” до наступного процесу змін, до котрих був заанґажований Сейм а після червня 1989 р. також Сенат. Прийняті в 1989 році правові зміни та дві новелізації конституції (так звані “квітнева” і “груднева”) радикально призвело до того, що 1989 року закінчилось прописанням в конституції принципів правової демократичної держави, зміну назви держави а також державного герба і водночас викреслено положення про керівну роль Польської об’єднаної робітничої партії. Ці важливі перетворення не були б можливими, якщо б не зміни у виборчій системі, прийнятих Сеймом ПНР ІХ скликання.