Визначення понять у податковому законодавстві як засіб мінімізації сфери розмитості
Речі, яких складно уникнути в податковому законодавстві, – це, з одного боку, нечіт- кість юридичних приписів, що надає гнучкості нормам податкового законодавства, та, з іншого боку, – одночасна наявність законодавчих визначень. Обидва ці види засобів законодавчих механізмів мають принципово різні підстави для використання. Якщо говорити про засоби, які забезпечують гнучкість норм податкового законодав- ства, то йдеться передусім про подолання невідповідності між законами та суспільно- економічною дійсністю, що динамічно змінюється. З іншого боку, якщо йдеться про закріплення законодавчого визначення, то можуть появлятись різного роду обґрунту- вання щодо цього, а модельні види їх обґрунтування чітко наведено в правилах «Юридичної техніки». Наведені два види засобів юридичної техніки розташовуються наче на двох по- люсах в нормах податкового права, якщо йдеться про підстави їх застосування і мету. Однак це є тільки вихідним пунктом застосування вказаних засобів юридичної техніки. Оскільки практично не існує такого стану регулювання не тільки у сфері податкового права, але і законодавства взагалі, яке складалось би винятково із законодавчих визна- чень та із засобів юридичної техніки, що забезпечують гнучкість. Таким чином, це є такі рішення, які можуть не тільки співіснувати в межах одного нормативного акта, але у податковій сфері законодавець може їх використовувати в межах даної юридичної інституції. Це підтверджує ключове законодавче правило регулювання в питаннях «Юридичної техніки», яке вказує на «прагнення мінімізації розмитості» через її нечіт- кість. При цьому, варто вказати, що також у сфері податкового законодавства може існувати така ситуація, коли введення засобу юридичної техніки у вигляді розмитого визначення спричинить стан, при якому бажаною є мінімізація розмитості. Аналізуючи заявлені постулати щодо доктринальних критеріїв необхідності забезпечення гнучкості норм податкового законодавства, потрібно звернути увагу на випадки, коли поза цими критеріями постане така сфера розмитості, застосування якої у нормах податкового законодавства не є можливим без її обмеження. Таким чином, метою цієї статті є окреслення детермінантів обмеження сфери розмитості, котрі de facto вплинуть на основи формулювання законодавчих визна- чень у податковому законодавстві. Передусім, варто звернути увагу на детермінанти обмеження сфери розмитості у такому значенні, щоб з’ясувати, чи можемо їх розглядати виключно крізь призму основ формулювання законодавчого визначення у податковому законодавстві, або також, чи можна виділити такі детермінанти, які призводять до обмеження сфери розмитості, проте водночас не стають базою для формулювання законодавчого ви- значення у податковому законодавстві. Отримані результати аналізу цих детермінант послужать, своєю чергою, базою для дослідження обмеження сфери розмитості при формулюванні дефініцій для регулювання запобігань униканню оподаткування на основі положень про податкову систему. Ключові слова: законодавча дефініція, сфера розмитості, детермінанти
Defining concepts in tax law as limiting the area of the blur
The article discusses the problem of defining terms in tax law. One of the bases for introducing these definitions is to limit the blurring of definitions. This is the basis for the definition of the relationship between them and the terms outlined.
The purpose of the study is to indicate the determinants of the limitation of the blur. They are also the determinants of the introduction of legal definitions.
The analysis of these determinants with the avoidance clause leads to the conclusion that the determinants need to be looked for.