Prawo do grobu jako publiczne prawo podmiotowe

Abstrakt

Право на могилу як суб’єктивне публічне юридичне право

Культ пам’яті про померлу людину становить частину права на повагу людської гід- ності живих. Однак користування цим правом залежить від наявності права на доступ до місця поховання померлого, тобто права на могилу. Закон «Про поховання та похоронну справу» в Польщі «Закон про кладови- ща» виділяє комунальні цвинтарі, облаштування і розширення меж яких належитьдо завдань общини ґміни 1 ст., 1 п., і цвинтарі релігійних громад, про заснування яких вирішують очільники конфесійних громад, на підставі наявності попереднього дозволу на подібне призначення земляної ділянки в генеральному плані забудови 1 ст., 3 п.. Норма 5-ї статті 2-го пункту Закону також передбачає, що на кожному цвинтарі повинен знаходитися ритуальний дім або трупарня. Кладовища належать до категорії ґмінних об’єктів і предметів громадського користування. Усі цвинтарі виконують громадську функцію, про що говорить 8 ст., 2 п. Закону про кладовища, який зобов’язує управління цвинтарів релігійних громад, що розташовані в населених пунктах, де відсутні ґмінні цвинтарі, надавати можли- вість поховання для осіб іншого віровизнання та атеїстів. Принципи і механізми використання комунального цвинтаря регламентуються правилами користування цвинтарем, які є актом місцевого законодавства. Згідно із 40 статтею 1 пункту Закону про ґмінне самоврядування, на основі повноважень, на- даних законом, ґміна має право нормотворчості на місцевому рівні з юрисдикцією на території ґміни. В юдикатурі утвердився погляд, що право на могилу має характер цивільного zрава, оскільки договір про поховання померлого є актом цивільного права, який укладається між фізичною особою та управлінням цвинтаря. З договору, зокрема, випливає низка уповноважень, серед яких, зокрема, право на культ пам’яті померлої особи, яка є в гробі, що для фізичної особи є частиною її права на повагу до людської гідності. Сума цих уповноважень і становить право про кладовища. Це право має подвійний характер: особистий та майновий. При цьому на перший план виходять особисті елементи, до числа яких потрібно віднести право на поховання, належне померлій особі у вибраному нею місці, якщо цей вибір стосується місця поруч із по- мерлими близькими їй особами; право догляду за могилою, вшанування культу похо- ваної там особи, прийняття рішень про поховання інших близьких осіб. Джерелом спонтанного набуття права на могилу є виключно цивільний дого- вір, укладений із управлінням цвинтаря, який і є розпорядником місць для поховань, на основі уповноваження директивного органу ґміни. Зважаючи на те, що цвинтар – громадське місце, а його благоустрій – справа місцевої громади, кожна особа має право бути впевненою, що такий договір з нею буде укладено. Місце для поховання є власністю кладовища, однак надання конкретній особі права на таке місце означає скерування розпорядження на ім’я управління цвинтаря про виділення місця для по- ховання, а також його оберігання від наділення іншій особі. Суб’єктивним публічним юридичним правом є передбачене таке суб’єктивне mправо, яке надає особі можливість ефективної вимоги конкретної поведінки або не- втручання у сферу своєї свободи, що визначена правом, від охопленого цією право- вою ситуацією іншого громадського суб’єкта суб’єктивного юридичного права так звана «претензія». Претензія, таким чином, становить релевантну передумову існу- вання суб’єктивного юридичного права. Суб’єктивне юридичне право надає можли- вість фізичній особі виразити претензії до органів публічної влади щодо визначеної належної поведінки, яка знаходиться у правових інтересах особи. Змістом суб’єктивного юридичного права є можливість ефективного вимаган- ня особою від держави або від органу місцевого самоврядування за допомогою інди-відуалізованої претензії чітко окресленої поведінки, що перебуває у правовому інте- ресі запитуючої сторони. Отож, можна припустити твердження, що у контексті об’єктивного юридичного права право на могилу становить специфічне суб’єктивне публічне юридичне право. Кожна фізична особа має право вимагати призначення їй місця поховання на кладовищі і укласти щодо цього предмета відповідний договір. Місце, призначене для могили, становить власність цвинтаря, а надання конкретній особі шляхом укладення договору права на це місце – означає водночас зобов’язання з боку управління цвинтаря у наданні такого місця, його оберігання від наділення іншій особі, а також догляду і утримування цього місця у належному стані.


Right for tomb as public right of subject

It is possible to describe public right of subject as the situation in which this subject can succesfully demand stricte defined action or uninterference in the sphere of juridically precised liberty from entangled in this situation another public subject it is claim.

The right for tomb is written in the law of cemeteries and funerals. Contract of dead body’s burying is juridical act between natural person and administration of the cemetery. The effect of act is several rights for natural person.

Right for tomb is specific public right of subject. Each natural person has the right to demand the funeral place in communal cemetery. Place is the possession of cemetery’s owner, who has the obligation of place’s protection.