Od socjaldemokracji do nacjonalizmu: zmiany w ideologii i światopoglądzie Dmytra Doncowa

Abstract

From social democracy to nationalism: Change of Dmytro Dontsov’s ideological beliefs and outlook

Dmytro Dontsov is one of the most controversial figures in Ukrainian political and legal opinion of the 1st half of the ХХ th century, a man whose political views have undergone drastic changes having evolved from sympathizing with the left wing to propagandizing ideas of the right wing.
In the article on the basis of analysis of the three Dmytro Dontsov’s conceptual works «Modern political situation of the nation and our tasks» 1913, «The basis for our politics» 1921 and «Nationalism» 1926 the evolution of the author’s ideological beliefs has been traced; the author who has abandoned social democracy and through conservatism has come to valid or, in other words, active nationalism as the only ideological salvation of the non-state for the time being Ukrainian nation.
Dmytro Dontsov’s evolution of ideas is based on being aware of inevitability of Ukrainian and Russian opposition, civilizational and cultural conflict with Russia and also understanding it as the central competition not only in the central-eastern, but also in the whole Europe. Analysis of Dmytro Dontsov’s works gives us the reason to talk about the appearance of the right – conservative and і nationalistic – movement in Ukraine, ideology of which was based on the heroic past of Ukraine, religious thinking, idealism and irrationalism; its final goal was to renew traditions of Ukrainian nation as a political nation.
Perspective of this research consists in the fact that detailed studies of the very spreading political journalism of the ideologist of Ukrainian nationalism will make it possible to understand peculiarities of nationalism in Ukraine, and also in the whole central-eastern Europe.

Від соціал-демократії до націоналізму: зміна ідеологічних та світоглядних переконань Дмитра Донцова

Дмитро Донцов – одна з найконтроверсійніших постатей української політикоправової думки першої половини ХХ ст., людина, політичні погляди якої зазнали кардинальних змін, еволюціонувавши від симпатії лівим до пропагування крайніх правих ідей. Подібно як змінювалися переконання Дмитра Донцова упродовж його життя, так само кардинально відрізнялася рецепція його думок у суспільстві: від беззастережного захоплення до цілковитої негації, та й досі його творча спадщина сприймається дуже неоднозначно.
У статті на основі аналізу трьох концептуальних праць Дмитра Донцова: «Сучасне політичне положення нації і наші завдання» 1913, «Підстави нашої політики» 1921 та «Націоналізм» 1926 простежено еволюцію ідеологічних та світоглядних переконань автора, який від соціал-демократії через консерватизм приходить до чинного, тобто діяльного націоналізму як єдиного ідеологічного порятунку бездержавної на той час української нації.
В історію українських політико-правових учень Дмитро Донцов увійшов насамперед як ідеолог українського націоналізму. З творчої спадщини Донцова можна реконструювати систему його думок і поглядів та відтворити шлях, яким він ішов: від дієвої участі в соціал-демократичному русі до поступового розчарування в соціалізмі та захоплення ідеями консерватизму, а згодом націоналізму. Ідейна еволюція Дмитра Донцова ґрунтується на усвідомленні категоричності українсько-російського протистояння, цивілізаційного і культурного конфлікту з Росією та розуміння його як центрального змагання не лише в Центрально-Східній, а й у цілій Європі, та неможливості розв’язання цієї концептуальної проблеми засобами, які пропонувала соціал-демократія, яка нехтувала пріоритетністю національних принципів, чим ставила під загрозу існування бездержавної на тоді української нації. Аналіз праць Дмитра Донцова дає підстави говорити про появу правого – консервативного і націоналістичного руху в Україні, ідеологія якого ґрунтувалася на героїці минулому України, релігійному мисленні, світоглядному ідеалізмі та ірраціоналізмі, а кінцева мета якого полягала у відновленні традицій української нації як нації політичної.
Донцов виступав проти теорії культурно-етнографічного розуміння нації та відмови від революційно-політичних форм боротьби, критикував винятково культурницьку програму більшості українського політикуму, що є безпосереднім свідченням послідовної та логічної лінії його світоглядної еволюції. Донцов виявляв не лише причини політичної слабкості українського політикуму, а й подавав критичний аналіз ідеології українського соціалізму, зіставляючи праве і ліве політичне мислення в історії. Він наголошував, що українці повинні стати політичною нацією, якщо не хочуть потрапити в історичне забуття. Дмитро Донцов заклав ідеологічні підвалини формування нового світогляду української нації, поставивши українське питання в цивілізаційний, геополітичний та культурно-ідеологічний контекст розвитку всієї Європи. Tворчість ідеолога українського націоналізму відігравала надзвичайно важливу роль у формуванні націоналістичної доктрини й у ній можна виокремити низку ідей, на яких ґрунтується цілком оригінальна, незалежна концепція, що виходить із чіткого розмежування націоналізму державних та бездержавних націй. Формулюючи концептуальні ідеї, Дмитро Донцов відштовхувався від того, що репрезентує українську націю, яка в той час не мала власної незалежної держави та прагнула до її здобуття. Розуміючи, що в цій боротьбі Україна практично не має союзників, він усю свою творчу енергію сконцентрував на виховання активних державотворчих устремлінь української нації, жертовності, самоорганізації та самопосвяти українців задля здобуття незалежності. За переконанням Донцова, націоналізм має визвольний характер і в ньому він вбачав рятівну силу для українців, які прагнуть, аби їхня нація стала самостійним міжнародним гравцем.
Перспектива дослідження полягає в тому, що ґрунтовні студії надзвичайно розлогої політичної публіцистики ідеолога українського націоналізму дадуть змогу зрозуміти специфіку націоналізму в Україні, а також у цілій Центрально-Східній Європі.