Koncepcja interesu spółki jako kluczowej konstrukcji w procesie dokonywania oceny sposobu pełnienia funkcji przez zarząd spółki

Abstract

The concept of the company’s interest as a key construction in the process of evaluating the performance of the function by the company’s management

The interest of the company is a key construction of significance difficult to overestimate in the structure of commercial companies law. It is an essential point of reference in the process of assessing the manner in which the rights and obligations of partners are exercised, as well as performing functions by members of management and supervisory bodies. Difficulties with its decoding in the judicature come from the fact that it is a conglomerate of elements stemming from positive law and equity rules. The company’s interest criteria cannot be considered in isolation from the objectives of the company, the principles of cooperation for its achievement, and the respect of the loyalty requirement for exercising the competences of the management board members and company partners. Compliance with the interest of the company is the basic directive for the managers entrusted with the tasks entrusted to them in accordance with the requirements of professional diligence and its judicial assessment.



Концепція інтересів фірми як ключова конструкція у процесі оцінення виконання своїх функцій менеджменту фірми

Критерії інтересів компанії не можна розглядати відірвано від поставленого перед компанією завдання, принципів спільних дій для його реалізації, а також витримання вимоги лояльності в процесі виконання своїх обов’язків членами управління і компаньйонів. Спільність з інтересами компанії становить основу директиви при виконанні керівних обов’язків менеджментом фірми у доручених йому завданнях згідно з вимогами професійної старанності і її судової оцінки. Юридична клаузула інтересу фірми становить першочергову директиву для оцінювання відповідності функціонування конкретно взятої корпорації. Ціну, яку становить майно фірми, зараховують до основних інтерпретаційних критеріїв користування правами й обов’язками компаньйонів акціонерів. Категорія зазначеного інтересу має незаперечне значення для процесу розподілу інтересів акціонерів, окреслення меж компромісу і нівелювання суперечностей, що можуть виникати між ними. Це саме управління стежить за правильністю функціонування компанії і відповідно в межах своєї компетенції також передбачає вимогу професійної старанності, як і прояв лояльності щодо компанії. Конструкцію бізнесового оцінення функцій членів управління доцільно розуміти як конкретизацію дій менеджменту на благо компанії та дотримання вимог щодо професійної старанності, до якої зокрема також належить прийняття розважливих рішень у конкретних умовах ризику та поваги принципу сумлінності bonafides. Керуючий компанією, як розпорядник майном акціонерів, повинен діяти автономно з метою оптимізації засобів вжитих дій на благо фірми. В основі автономності керуючого закладено кредит довіри з боку акціонерів. Зрозуміло, втрата довіри призводить до збільшення агентних видатків, пов’язаних зі збереженням іміджу. З цього погляду особливого значення набувають вимоги об’єктивізму, що уособлюється щодо дій на благо фірми.