В 1895 році в м. Тернополі відбувався один із найгучнішиї політичних процесів Галичини кін. ХІХ ст. В залі суду опинилось двадцять шестеро підсудних, котрі обвинувачувались у вчиненні злочину державної зради і зради національних інтересів а також у порушенні громадського порядку. В ролі головного обвинувачуваного був Вацлав Божемскі, відомий діяч організацій з боротьби за незалежність Польщі. Всі підсудні були пов’язані із чоловічою учительською семінарією в Тернополі, тодішнім центром підпільного руху. Після тринадцятиденного судового процесу, завдяки використання підсудними та їх захистом правових інструментів, які забезпечував закон про судову справу, всі підсудні були звільнені від поставлених їм обвинувачень. Вирок лави присяжних у справі тернопільського процесу дав підстави підтвердити загальнопоширені тоді закиди щодо функціонування присяжних судів, оскільки нерідко вони піддавались зовнішнім впливам, керувались голосом громадської думки, іноді проявляли упередженість, особливо у справах на етнічному підґрунті, що виразно проявлялось саме під час подібних процесі в, предметом яких були злочини політичного характеру або образа гідності в змісті друкованих матеріалів. Тернопільський судовий процес засвідчив, на думку Автора статті, що в політичних справах навколо питання незалежності попри наявну широку автономію, яку мали Поляки в другій половині ХІХ ст. на підавстрійській території, Відень проводив подібну політику як і на всіх інших територіях після поділу Речі Посполитої. Для частини поляків із лояльним ставленням до Габсбургів відбулась переоцінка поглядів в бік боротьби за повну незалежність Польщі. Отож описаний судовий процес відбився широким резонансом у тогочасній галицькій пресі й набув великого значення для польських організацій в Галичині, які змагались за незалежність Польщі в кін. ХІХ–поч. ХХ стст.
