Nowe wyzwania dla odpowiedzialności deliktowej przewidzianej w polskim prawie — wybrane uwagi w związku z funkcjonowaniem tak zwanych pojazdów autonomicznych

Abstrakt

Нові виклики для недоговірної відповідальності передбаченного польським законодавством: вибрані уваги щодо функціонування так званого безпілотного транспорту

Відчутно збільшений наплив інформації в ЗМІ на тему підготовчих робіт для виробництва щораз більше автоматизованованих машин а також дані результатів про їх тестування в реальному потоці дорожнього руху, як і анонси деяких концернів, готових запропонувати на ринок повністю автоматично пілотовані машини (безпілотні автомобілі п’ятого рівня) в найближчій перспективі кількох років — все це сталось тими чинниками, що наштовхнули Автора статті на низку роздумів, а саме: наскільки правові норми передбачені чинним польським цивільним правом у призмі деліктової відповідальності щодо компенсації шкоди, завданої рухом механічного транспортного засобу будуть відповідати таким новим реаліям. Насамперед звернено увагу, що рух на автошляхах для безпілотних автомобілів (п’ятого рівня) з погляду права на сьогоднішній день не передбачається — віденська конвенція про дорожній рух (1968), враховуючи внесені зміни 2016 року, досі передбачає, що в автомобілі, який рухається, повинна перебувати людина, хоча не є обов’язковим щомиті в часі їзди водієві здійснювати керування транспортним засобом. Проте застерігається, що такий водій однак повинен бути напоготові протягом всієї їзди, щоб в потрібну мить виконати необхідний маневр і мати можливість взяти під контроль транспортний засіб, яким керує. Натомість польський законодавець в Законі про дорожній рух від 1997 р. наразі дозволяє використовувати автошляхи для проведення дослідних робіт над безпілотними автомобілями, при цьому наголошуючи на дотриманні певних умов (в тому числі після отримання відповідного дозволу), також застерігається, що мова йде про авто, котрі обладнені системами контролю над рухом автомобіля і котрі уможливлюють його рух без втручання водія, а він у свою чергу в будь-який момент є взмозі почати керувати машиною, в якій перебуває. З цього випливає, що на тлі нині чинних законів не дозволяється рух автомобілів, що їздять без участі водія, повністю безпілотних (п’ятого рівня). Це однак зовсім не применшує факту, що в контексті вище згадуваного рівня розробок над такого типу автомобілями, слід скоріше за все розраховувати на те, що рано чи пізно їх буде допущено до загального потоку дорожнього руху. У зв’язку з цим постає питання: чи норми польського цивільного кодексу, що стосуються недоговірної відповідальності, є суттєво приготовлені на такий рівень розвитку автомобільних технологій?
Відповідно, наступним кроком, у статті стисло представлено ключові аспекти актуальних вирішень нині чинного польського цивільного права, що регулює відповідальність за шкоду, завдану рухом механічних транспортних засобів, що приводиться в рух з допомогою сил природи (ст. 436 у пов’язанні із ст. 435 цивільного кодексу). Далі вказується, що слід розуміти під поняттям безпілотного автомобіля і які виділяються рівні автоматизації цього типу автомобілів. На цьому тлі постає твердження, що безпілотні транспортні засоби (п’ятого рівня) входять до поняття механічного транспортного засобу, про який йдеться в ст. 436 цивільного кодексу.
З цієї саме причини було проаналізовано, чи вище наведені чинні регламентації можуть бути актуальними по відношенню до повністю безпілотних автомобілів, котрі вже незабаром появляться у продажу. Продемонстровано, що декотрі нині чинні в польському цивільному праві норми відповідальності за шкоду, спричинену рухом безпілотних автомобілів п’ятого рівня є не відповідні; натомість інші норми можуть і надалі використовуватися після відповідної модифікації їх інтерпретації. Проте як альтернатива не виключається і відповідна новелізація законів, щоб пристосувати їх до специфіки руху вповні безпілотних транспортних засобів. Представлено також інші вибрані проблемні моменти, які можуть проявитися в цьому ж контексті. Поставлено питання, чи тут можна вважати адекватним накладення відповідальності на інші суб’єкти ніж власник транспортного засобу, наприклад, виробника автомобіля, розробника програмного забезпечення, суб’єкта, який керує центром управління рухом безпілотних транспортних засобів. Зокрема звернено увагу, на скільки можливим є використання законів про відповідальність за шкоду, завдану небезпечним виробом (ст. 4491 і наступні статті польського цивільного кодексу). Автор також ставить питання на предмет інших важливих аспектів, пов’язаних з порушеною проблематикою, зокрема про ймовірний вплив на справу, пов’язану із страхуванням цивільної відповідальності, якщо будуть допущені до руху безпілотні автомобілі п’ятого рівня.