Przejdź do głównego menu Przejdź do sekcji głównej Przejdź do stopki

Artykuły

Tom 12 (2021)

„Demokracja jacksonowska” a zmiana podstawy legitymizacji władzy sądowniczej w USA

  • Jacek Srokosz
Przesłane
28 grudnia 2021
Opublikowane
28-12-2021

Abstrakt

“Jacksonian democracy” and the changes of the bases of legitimization for the state judiciary in the US

The article discusses the issue of changes of the bases of legitimization for the state judiciary in the US during the so-called “Jacksonian Democracy”, i.e., the period from 1829 (the beginning of the presidency of Andrew Jackson) until the outbreak of the Civil War. During this period on the wave of the democratization process of public institutions in the US, popular elections were introduced to select judges at the state level. The reason for the introduced institution was the willingness of legal environments to make judges independent from the world of politics, as well as strengthening their social authority and a political position in a political system. The result of popular election of judges was a change in the narrative legitimizing their power from a meritocratic to democratic. The author formulates the thesis that contrary to the common beliefs of the contemporary legal mainstream, the backrest (even partial) of the legitimacy of the judicial power on democratic base does not have to result in a decline in its authority and the dependence on the world of politics, and on the contrary, it can bring the strengthening its social recognition, an example of which was the period of “Jacksonian Democracy” in the US.

 

“Джексонівська демократія” і зміна бази легітимності судової влади у США

У статті обговорюється питання зміни бази легітимності судової системи США в період так званої “Джексонівської демократії”, тобто у період з 1829 р. (від початку президентства Ендрю Джексона) до початку громадянської війни. Загальновживані в американському публічному дискурсі терміни “джексонівська демократія”, “популістська демократія” або “ера Джексона” стосуються не лише визначення часових меж, але також політичної філософії, яка домінувала в американському публічному дискурсі того часу. У пропонованому тексті вони вживаються у цьому значенні. За президентства Джексона започатковано процес широкої демократизації політичної системи США, яку Батьки-засновники сформували як олігархічну республіку, що концентрувала практично всю владу в руках еліти Нового Світу. Під час “джексонівської демократії” всі штати поширили виборчі права на більшість білих чоловіків, скасували майновий ценз та запровадили загальне виборче право майже на всі державні посади на рівні штатів.

Процес демократизації також поширився на судову владу і призвів до запровадження в більшості штатів унікальної системи загального виборчого права для судових посад. В американському історико-правовому дискурсі запровадження виборного призначення суддів пояснювалося різними способами, зокрема 1) як ефект “романтичних настроїв” суспільства в період популістської демократії, що призвело до перемоги емоцій над раціональністю у публічному дискурсі, 2) специфічна “мода” та імітація рішень, прийнятих іншими державами, 3) ефект тактичної неформальної домовленості Демократичної партії та партії Вігів, що відкладала спроби отримання контролю над судовою владою до моменту суттєвої переваги над опонентами, 4) ефект роботи юридичної спільноти, що бажала таким чином підняти престиж судової професії та зробити її незалежною від політиків.

Автор, слідом за Кермітом Л. Голлом, приймає останню позицію як найбільш відповідну духу “джексонівської демократії”. Юристи відіграли ключову роль у розробці та імплементації проєктів змін до конституцій штатів та підготовці законів, що передбачають призначення суддів на загальних виборах. Юристи, що представляли як Демократичну партію, так і партію Вігів, увійшли в комісії, що займалися змінами судової системи, та конституційні зібрання штатів, уклали неофіційну угоду та спільно розробили правила відбору суддів на загальних виборах. Потім їм вдалося просунути узгоджену позицію в ході голосування щодо зміни чи прийняття нових конституцій штатів.

У статті представлено причини внесених змін та наслідки, до яких призвели загальні вибори на заміщення посад у державній судовій системі. Основним мотивом юристів, який спонукав їх підтримати систему виборів суддів, було прагнення унезалежнити суди від політиків (законодавчих чи державних виконавчих органів), які приймали рішення про призначення суддів. Виборча система мала відзначатися більшою прозорістю і контрольованістю громадянами, а також надавати суддям сильнішу легітимність, оскільки, як і у випадку решти органів влади, вона виходила з принципу суверенності народу. Більше того, юристи вважали, що таким чином вони гарантуватимуть реальну можливість перевірки конституційності дій інших органів влади (judicial review) і, таким чином, підвищать соціальний авторитет судів та загальний престиж юридичних професій.

Автор також вказує на прагматичне ставлення американських юристів, які вирішили, що немає сенсу боротися з дуже сильною течією демократизації і краще їй підкорятися, але таким чином, щоб запровадити численні правові інструменти, які захиcтять суддів від органів державної влади та громадської думки у широкому розумінні. Результатом прийняття цих правових рішень стала зміна способу легітимізації судової влади на рівні штату – це означало відмову від меритократичного виправдання та перехід до демократичної легітимізації. Як передбачали юристи, запроваджені рішення посилили незалежність суддів від світу політики та суттєво сприяли зростанню авторитету третьої влади, заклавши основи міцної позиції судів в американській політичній системі.

У статті сформульовано тезу про те, що, всупереч поширеним переконанням, які відстоює сучасний правовий мейнстрім, базування (навіть часткове) легітимності судової влади на демократичному обґрунтуванні не повинно призводити до зниження її авторитету та залежності від світу політики, а навпаки, це може посилити її соціальне визнання, прикладом чого був період “джексонівської демократії” в США.