До питання про специфіку та проблеми процедури набору в муніципальні дошкільні та шкільні заклади освіти
Ухвала Конституційного Суду Польської Республіки від 8 січня 2013 р. K 38/12, OTK-A 2013, nr 1, poz. 1 змусила змінити формулювання в освітніх правилах, що визначають основи та принципи процедури набору до дитячих садків та шкіл в тому числі тих, що на балансі органів місцевого самоврядування. Проблема, однак, поля- гає в тому, що як і внесені зміни до Закону про освіту схвалені 6 грудня 2013 р.,вступили в дію 18 січня 2014 р., так і ухвалені замість них норми Закону про освіту у сфері, що передбачені приписами 6-ої глави цього закону, прийняті 18 січня 2014 р. набрали чинності 25 січня 2017 р. не враховують результати наукових досліджень з адміністративного права, форм діяльності державного управління, завершального ета- пу процедур набору при цьому враховуючи специфіку управління такого типу уста- новами, зокрема в питанні, що стосується правил внутрішнього розпорядку, а також основ концепції презумпції адміністративного рішення. Законодавець, однак, не пі- шов на впровадження експліцитного вирішення, що визначало б такі дії як адміністра- тивні рішення чи прирівнювало до них. Внаслідок цього маємо справу із юридичним регулюванням, що імплікує інтерпретаційне дослідження для ідентифікації елементів in concreto щодо застосування форм державного управління. З погляду доктрини – це зовсім зайве. Результати наукових досліджень у сфері адміністративного права дово- дять, що communis opinio doctorum у подібних ситуаціях сходиться на застосуванні ад- міністративного рішення. Потрібно також додати, що така ситуація виникає як резуль-тат юридичного врегулювання з метою «якнайширшого спрощення адміністративної процедури набору до дитсадків, шкіл та інших навчальних закладів». Таким чином, у статті аналізуються причини сучасного стану проблеми набору до дошкільних та шкільних закладів освіти, зокрема неузгодженість наукових висно- вків з адміністративної юриспруденції із практикою органів державної влади, як і між законодавчим сектором та правоохоронними органами. Водночас стаття досліджує правові норми в галузі освіти, а також винесені судові рішення, що є супровідними при застосуванні останніх. Звернуто увагу на дії комісій у процедурі набору, наприклад, винесення рі- шень за результатами кампанії набору; доведення цих результатів до загального ві- дома у вигляді друкованих списків кандидатів; процедура прийняття кандидатів; ого-лошення списку прийнятих кандидатів і тих, хто неприйнятий; на підставі попере- дньо складеної заяви оформлення обґрунтування відмови в прийнятті кандидата. Це все супроводжується висвітленням специфіки роботи з управління у цій сфері. Її суть зводиться інколи до своєрідної фікції, яка виникає тоді, коли кандидат, внесений у відповідний список претендентів/непретендентів; прийнятих/неприйнятих, зреш- тою не отримує остаточного рішення. На такому етапі процедури набору в справі прийняття до дитсадка/школи про результати набору можна дізнатися тільки in gremio, оскільки чинні норми не регламентують питання індивідуального висновку комісії з питань набору щодо визначення кандидатів/прийнятих осіб. Результати та- ких рішень формально не оприлюднюються оскільки приймаються вони тільки deнеприйнятого претендента» можна отримати «пояснення». Натомість, і такого «пояснення» можна не отримати, якщо в результаті розгляду вище згаданої апеляції рішення ухвалює директор дитсадка/школи. Оскільки саме тоді de facto i de jure керівництву доводиться обирати процедурні форми, що можна назвати ловом «висновок». Серед наведених у цьому контексті підсумків і зауважень на особливу увагу заслуговує постулат щодо відповідних поправок до закону, які повинні йти парале- льно із нормами, передбаченими в законі від 27 липня 2005 року «Закон про вищу
освіту» тобто він міг би передбачати, що процедура набору до дитсадків та шкіл на території місцевого самоврядування повинна реалізовуватись у кінцевій фазі до при- йняття рішень щодо набору конкретних осіб; водночас із забезпеченням паритетності процедур такого види, що випливають із бази норм права на освіту. Зокрема, пере- конані, що в аналізованій сфері кількість суттєвих причин про первинне значення, зосереджених у сферах устрою та механізмів для розрізнення позицій є недостат- ньою, особливо в контексті характеру правового акта, що повідомляє про відмову у прийнятті до кожного із вищенаведених держустанов. Під час аналізу порушеної тут проблематики виявлено також те, що норми Права на освіту дають суттєві підстави на скасування Закону про освіту in concreto у сфері процедур набору.
Thoughts on the specificity and challenges of recruitment proceedings in self-government preschools and schools
The judgment of the Polish Constitutional Court of 8 January 2013 K 38/12, OTK-A 2013, nr 1, poz. 1 necessitated changes in the legislation on the principles and procedures of recruitment in preschools and schools including the establishments maintained by selfgovernment units. However, neither the amendment of the Act on Education nor the provisions of the Law on Education take into account the legal-administrative insights into – establishment-administration specific – forms of activities of public administration which finalise this type of recruitment proceedings. The paper studies the causes of this situation, at the same time analysing educational regulations and the judicial adjudication which accompanies their application. The resultant conclusions and remarks culminate in the call for an appropriate amendment of current regulations.