Бачення ролі та суспільної позиції юристів в СШАза Алексісом де Токвілем та американський правничий дискурс
Предметом аналізу дослідження є бачення ролі та суспільної позиції юристів в США за Алексісом де Токвілем а також їх місце в сучасному американському правничому дискурсі. Незважаючи на майже двохсотліття від часу опублікування твору французького філософа Демократія в Америці, чимало з його тверджень і діагнозів на предмет спостереження щодо місця юристів в американському суспільстві залишаються актуальними і до нині. Ба навідь, існує думка, що саме він передбачив поступове розширення влади американських судів. А. де Токвіль називав юристів новим прошарком аристократії в демократичному суспільстві, оскільки, на його думку, тільки правники могли виконувати роль наглядача, учителя та вихователя для нижчих суспільних класів. Для виконання цих суспільних ролей відповідні предиспозиції юристів можуть виникати із наявних професійних знань, що недоступні колам з-поза середовищ правників, а також з певних притаманних рис розуму, прив’язаності до порядку, ворожого наставлення до революцій а також із уміння ігнорування людськими емоціями — і все це мало б їх об’єднювати із європейською аристократичною верствою. До того ж, в самій американській системі, в центрі якої знаходяться право і Конституція, за А. де Токвілем, особлива роль в суспільному житті належить саме юристам. Ці аргументи А. де Токвіля були надзвичайно охоче засвоєні і розвинуті в американському юридичному дискурсі, де нерідко в незмінній формі повторюються і до нині.
Метою цього дослідження є визначити причини популярності та актуальності тез А. Де Токвіля в американському юридичному дискурсі. Автор зокрема зазначає, що для такого стану речей існує дві підстави. По-перше, А. Де Токвіль виявився пильним спостерігачем перебігу суспільних процесів в американському суспільстві й у своїх аналізах правдиво передав суть експерименту тогочасного суспільного ладу, в тому числі і в ставленні до місця і ролі американських судів у суспільному устрої.
На думку славних основоположників, як от Александра Гамільтона, судді та суди повинні бути виведені з-під котнтролю виборців та політиків, чи навідь ширше — громадської думки, щоб могти виконувати роль безумовного запобіжника, що обмежує громадськість в діях, які могли б обмежувати права суб’єктів чи соціальних меншин. Їм надаєтся роль Платонових управителів-філософів, котрі виконують для своїх підвладних одночасно роль і вихователя, і наглядача (ці функції здійснювалися за допомогою інституції judicial review, завдяки котрій при багатьох соціальних та політичних спорах в США саме представники судової влади мали останнє вирішальне слово). По-друге, теза про юристів як нову демократичну аристократію дозволили американським юридичним колам вибудувати власну тотожність і внутрішню інтеграцію. Особливо популярними виявились твердження про окремий спосіб мислення юристів, особливої деонтології, і нарешті нарація про особливо значущу і соціально важливу роль юристів у демократичній системі. Водночас це має відношення не тільки до нарації про роль і місце в суспільстві суддів, але також стосується функцій адвокатів та юридичних консультантів (в американському розумінні відповідника слова lawyer). Ця нарація в першу чергу покликана легітимізувати суспільну та соціальну позицію американських юридичних кіл — проте А. де Токвіль надав їй глибшого філософського обґрунтування, покликаючись на бачення гармонійного соціуму, у котрому еліти виховують і формують мислення представників нижчих суспільних класів. Поняття “юрист” тут вжито в польському розумінні і враховуює представників всіх юридичних професій.
