Смех и смерть в русской культурной традиции: истоки и трансформация мотива

Abstrakt

Laughter and death in Russian cultural tradition: Origins and transformation of the motive

The author studies the mythological basis of attitude to death in the Russian national culture of laughter, the role of ritual laughter in folklore and post-folklore, and various ways of its presentation in Russian literature. Special attention is paid to the component of the game in Russian rituals, and to laughter in Russian fairy tales.
The balance of laughter and death in Russian and, moreover, the Slavic world view is connected with its liminality, i.e. with the situation of transition and “on the border”. The article analyzes the transformation of different features of laughter as a means of overcoming death, as well as the way to create irony and absurd in the modern “mortal” discourse regarding ritual tradition. In symbolism and avant-garde literature of A. Blok, N. Evreinov, F. Sologub, D. Kharms, V. Khlebnikov etc. laughter is considered as a means of overcoming the absurd of death. This literature synthesizes the western model of “dance of death” into Russian folklore and buffoon tradition. In contemporary Russian literature it performs a genre-forming role jokes about death, “sadistic rhymes” etc..


Сміх і смерть у російській культурній традиції: витоки і трансформація мотиву

У статті розглядається міфологічна основа відношення до смерті в російській національній сміховій культурі, простежується роль ритуального сміху в фольклорі і постфольклорі, різних формах його художньої репрезентації в літературі. Спеціальна увага приділяється ігровому компоненту в обрядовому комплексі російської культури, специфіці сміхової репрезентації в російських чарівних казках. Специфіка співвідношення сміху і смерті в російській і, ширше, слов’янській картині світу пов’язана з його лімінальністю, тобто з ситуацією переходу, положення «на кордоні».
Аналізується трансформація характеристик сміху як подолання смерті, способу створення авторської іронії і абсурду в сучасному мортальному дискурсі в його зв’язках з ритуальною традицією.
Сміх сприймається як подолання абсурду смерті в літературі символізму і авангарду О. Блок, М. Євреїнов, Ф. Сологуб, Д. Хармс, В. Хлєбніков, яка синтезує західноєвропейську модель «танці смерті» і російську фольклорно-балаганну традицію. В сучасній російській літературі вона виконує жанроутворюючу роль комічні анекдоти про смерть, «садистські віршики».