К вопросу о векторах освоения темы смерти в современной русской прозе

Abstrakt

On the vectors of studying of the topic of deathin modern Russian prose

In Russian prose of the past decades, one can see the broadening of the scope of mortal spaces presented. Traditional chronotopes of the trench war, battlefield, hospital, deathbed, cemetery, sites of murder and suicide are now complemented by the chronotope of exclusion zones after environmental or other catastrophe, the chronotope of foreign land of long-distance and hybrid warfare, and the chronotope of acts of terror and territories suffering from pandemics. There appear new angles of comprehension of the thanatological characters, plots, and topics. The article deals with the analysis of how the aforementioned are reflected in the works by S. Aleksievych, O. Yermakov, Z. Prilepin, E. Vodolazkin, O. Postnov, K. Khutsishvili, D. Bortnikov, M. Hobbel and other authors.


До питання про напрямки розвитку теми смертів сучасній російській прозі

В російській прозі останніх десятиліть спостерігається значне урізноманітнення зображуваних мортальних просторів. Традиційні хронотопи війни, поля бою за свою вітч-изну, шпиталя, кімнати, де вмирає людина, доповнюються хронотопами зони відчудження після тегногенної катастрофи, ареалу чужої землі, де тепер відбуваються дистанційні та гибридні війни, хронотопами скоєння терористичних актів та територій поширення пандемії. Відкриваються нові ракурси бачення та осмислення танатологічних героїв, сюжетів та тем. В статті йдеться про специфіку їхньої актуалізації у творах С. Алексієвіч, О. Єрмакова. З. Прилєпіна, Є. Водолазкіна, О. Постнова, К. Хуцішвілі. Д. Бортникова, М. Хоббель та інших авторів.