Репрезентация страха смерти в произведениях современной русской литературы о войне

Abstract

Representation of the fear of deathin modern Russian war literature

This article is focusing on one of the relevant problems of modern war prose, “people in the face of death” through the lens of anthropology and culture history. The concept of war itself is accompanied with a discussion of a number of existential issues, the fear of death in war is reviewed as the state in which a human recognizes the real possibility of his non-existence, something that absorbs and disintegrates the human. The fear of non-existence in this case is not a result of thoughts of natural life cycle, but of the recognition of inevitability of one’s demise as living through one’s own finality, eschatology. The constant presence of the Reaper in war changes the protagonists worldview, shows the fragility of human life, makes them live every moment differently and at the same time devalues life in and of itself. This is what makes the issue of human behaviour at Death’s door relevant. Each and every instance of encountering death creates different reactions, however, the fear of non-existence, its measurement or lack thereof is an indicative of individuality, readiness in the wake of eternity. The opposition of existence and non-existence is expanded through defining a specific and described category of non-existence, which is presented as a special kind of Death’s cultural ontology, the roots of which go into Russian modernism, albeit without characteristic romanticizing of it. Dominant in such mortality are the fear of “the void”, “finality of all being”, bearing in the context of modern prose a diverse spectrum of axiological connotations. The fear of non-existence is also viewed from the point of being afraid of being God-forsaken in case of a global historic disaster, which can only be combatted with recognition of infinite universe and infinity of one’s inner universe, of eternal life and of endless mercy of God.


Репрезентацiя страху смертіутворах сучасної російської літератури про війну

У статті розглядається одна з актуальних проблем сучасної прози про війну: особистість перед обличчям смерті в культурно-історичному та антропологічному контексті. Концепт „війна”, повязаний з осмисленням цілого ряду екзистенціальних проблем, страх смерті на війні досліджується як стан, в якому людина усвідомлює можливість свого не-буття, як дещо поглинаюче і розвтiлюче в людині людину. Страх не-буття породжується не думкою людини про те, що все має тимчасовий характер, а його усвідомленням неминучості власної загибелі, це пережита людиною власна кінцівка, есхатологія. Відчуття постійної присутності смерті на війні змінює уявлення героїв про світ, показує крихкість людського життя, змушує по-особливому відчувати кожну його мить і одночасно знецінює життя як акт існування. Тому так гостро постає питання про поведінку людини перед обличчям смерті. Кожен факт зіткнення індивідуума зі смертю породжує різні реакції, але страх не-буття, його міра або його відсутність уявляє собою маркер індивідуальності, її готовності зустрічі з вічністю. Характер опозиції буття — не-буття поширюється за рахунок введеної і маркованої графічно категорії не-буття, що постає особливим типом культурної онтології смерті, витоки якого криються в російському модернізмi, однак без характерної для нього романтизації. Домінантами такого типу мортальності є страх порожнечі, кінцівки всього сущого, що володіють в контексті сучасної прози різноманітним спектром аксиологiчних конотацій. Страх не-буття розглядається як страх богооставленостi людини в ситуації глобальної історичної катастрофи, протистояння з яким можливо через усвідомлення нескінченності світу і людини, через віру у вічне життя, в безмежну милість Бога.